Історична та культурна  спадщина села Андріївки

Загальні відомості

Село Андріївка Чемеровецького району Хмельницької області знаходиться на Подільській височині на правій притоці річки Жванчик. Через село протікає річка Вільха. Від  районного центру до села 8 кілометрів. Підпорядковується Андріївській сільській раді. Межує із селами: Ленінське -2 км., Бережанка - 5км., Летава- 6км., Шидлівці – 6км., Кугаївці - 4 км.

Загальна площа території сільської ради  – 1513 га., площа  населеного пункту – 143га

Кількість населення на 01.01.2010 року становить – 662 чоловіки. З них дітей дошкільного віку – 38. Шкільного віку – 112. Пенсіонерів – 248.

Історична довідка   про населений  пункт

Село  Андріївка  було засноване в ХVІІІ ст. Назва його походить від імені графа Андрія Лабенецького, якому належало більше 100 селянських родин на території села.

     Красиве наше село Андріївка. Лежить на рівнині через яку протікає маленька річечка Вільха. Пройшовши шлях у 13 км., вона впадає у р.Жванчик. Витік її починається з невеличкого джерела у заростях  вільхи – звідки і пішла назва.  У наукових джерелах  річка носить назву Андріївчанка. Через річку побудовано три мости. Один із них «мурований»:  так  називають його люди, бо він був вимурований з добротного каменю в 1938 році .  Другий міст "гончарів" – тому   що    біля   нього    проживає   сім"я   коваля Гончарова..   Третій   міст   "панський",   який  з'єднував дві   вулиці   і  проходив   біля    панського  маєтку.  Під час війни, німці відступаючи, зірвали його.

      Від заснування до 1831 року все  село належало графу Адрію Лабенецькому. До наших днів дійшла  така  легенда  про засновника села.

  Давним-давно у мальовничому  куточку Подільської землі  серед зелених  лугів, на березі річки Вільха розкинувся обсаджений  вербами невеликий хутір заможного селянина  Вареника. І була у нього красуня донька. Слава про її красу  линула  краєм. Багато хлопців старались завоювати  серце дівчини. Але безуспішно.

         Одного разу  приїхав до хутора пан Андрій, закохався і вже не зміг залишити  цієї  землі. Згодом,  неподалік  хутора,  виріс  чудовий  панський будинок  на  березі озерка –ставка. Навколо будинку  зазеленів кронами молодий сад.  Тут все  поселялося більше   і   більше селян.   Від    імені    пана     село    отримало назву   Андріївка.    Та     вередлива    Красуня не   захотіла     стати   господинею    в  новому , панському    будинку.  

          Однієї    літньої    грозової    ночі    яскравим полум’ям    спалахнули     Вареникові    клуні, а  від них   і   всі   інші     будівлі.    Поки   із   села до   хутора     добігли    люди –  застали    тільки згарище.  Вареник   із   своєю    сім¢єю   загинув, рятуючи   добро.     І   до  нині    жителі села Андріївка звуть те місце «вареникові   лози». 

А в 1831 році частина маєтку була конфіскована, за участь одного із його синів у   польському     повстанні.  

Володіння переходить до дворянина  Лабенецького-Дуніна, якому  належить 232 десятин   землі  і 15  десятин   лісу.

         На    кінець   XIX ст.   в   селі   існувала селянська     община    із   101     двору,   якій належало    118    десятин    землі.   Решта    439 десятин належала поміщику    Базюку. На   1897    рік    чисельність    населення   становило 606    чоловік.

         Жителі      села   приймали   активну участь в революції 1905 – 1907 років та у першій світовій війні.

          Під час революції була спроба  селяни розгромили поміщицький маєток. Основною  вимогою їх було розподіл поміщицької землі серед селян. Поміщик при допомозі солдат придушив ці виступи.

         В 1917 році селяни і солдати розбили в селі Бережанка спиртзавод нашого поміщика. Розгром заводу був початком розгрому поміщицьких помість в нашій окрузі. Вночі втік управляючий поміщика Базюка і можна було брати все з поміщицької садиби. За три дні люди рознесли все майно Базюка. Залишився тільки будинок поміщика і будинок управляючого.

          З  приходом більшовиків до влади в жовтні 1917 року на Україні розгортається громадянська війна і Поділля було окуповане військами німецьких інтервентів. В селі знаходився невеличкий німецький гарнізон, який займався збором від населення продподатків для німецької армії.

         Через       територію      села    проходили  війська     учасників       громадянської    війни.  Це була і   Польська    армія,    війська   Петлюри   і   Червона Армія.  Остаточно     влада     закріпилась   за  Радами в 1920   році.

         В    кінці    20-х    років,    коли  розпочалось колгоспне   будівництво,   на   селі   з   ініціативи бідних селян була утворена    артіль,   на базі    якої    1930     року     був    утворений колгосп  ім. Літвінова.

У   1933  році     по   всій   Україні   прокотився     голод,    який   зачепив   і   Андріївку. Але  в    порівнянні    з    іншими    регіонами  близькість     села   до    кордону   з   Польщею врятувало його  жителів    від    жахливих   наслідків   голоду. Селяни    ходили    за    кордон    і    обмінювали речі на   продукти   харчування.

В  1937 - 1938  роках    селом     пройшла лавина    репресій,    яка    базувалась     на  боротьбі з    антирадянськими     елементами,   репресовано   було   33    чоловіки.

          В   довоєнний   час   на   території    села функціонувала     чотирьохкласна     початкова   школа, яка    розміщувалась   у   бувшому    поміщицькому  маєтку.    В   ній    навчалось    40   учнів.  В   1940    році    на  її   базі      була утворена     семирічна   школа.

         З   початком Великої Вітчизняної    війни наше    село     було  окуповане    німецько-фашистськими загарбниками.    Багато   жителів     села    були мобілізовані    в   Червону   Армію,    частина   боролась з   фашистами     в   партизанських  загонах. З    села     також    було    забрано   в   1942 році на примусові   роботи   в   Німеччину біля 40   чоловік.    Під   час     окупації    загинуло 21  чоловік  цивільного     населення.

          Село    було    звільнено   Червоною    Армією в   березні   1944  року.   За   визволення    села загинуло   понад   330   чоловік  66   односельчан не   повернулися    з   фронту.     Багатьох     було  нагороджено    орденами   і   медалями.    Серед них   є   Антон   Петрович   Бринський   - Герой Радянського Союзу,    командир    партизанських    з'єднань   в період Великої Вітчизняної війни

         В   повоєнний   час відновлювалось господарство.   З 1944 по 1950 роки в селі був утворений колгосп ім. Літвінова. Сюди входило тільки одне село Андріївка. В період укрупнення господарств  (1950рік) наше господарство було приєднане до Кугаєвецького і стало носити назву колгосп ім.Дзержинського.

         З 1957 по 1976 роки колгосп  носить назву «40-річчя Жовтня» і існує як окреме господарство с.Андріївка. В 1976-1988 роках господарство входить до складу колгоспу ім.Дзержинського, куди входять села Ку гаївці, Андріївка  і  Бєрежанка з   центром  в  с. Кугаївці. Основний   напрямок     роботи    господарства: вирощування великої    рогатої    худоби,  свиней,   птиці, технічних, бобових   і   злакових     культур.

         За   ініціативи     трудівників   села   в 1988 році  на території села Андріївка був утворений окремий колгосп «70-річчя Жовтня»,  очолюваний Шутяком Іваном  Олександровичем.

         Продовжувачем  розпочатих   справ по  благоустрою  соціально-культурному життю   села з 1990  року став депутат 2-ох скликань до обласної ради  Войтов Володимир Панасович. 

          За показниками рослинництва, тваринництва, соціально-культурного    розвитку    села    господарство  стало одним   із   кращих в районі і  області. В 1997  році  господарство   очолюване    Войтовим В.П. рішенням    загальних   зборів   пайовиків, переіменоване   в   колективне   господарство пайовиків «70-річчя Жовтня». З 2000 року рішенням загальних зборів від 28 січня 2000 року господарство носить назву сільськогосподарський кооператив-агрофірма «Ювілейна».

         До жовтня 1991 року в результаті роз’єднання Кугаєвецької сільської ради в селі Андріївка була утворена окрема сільська рада. Головою Андріївської сільської ради був обраний місцевий житель села – депутат сільської ради Бризіцький Валерій Аполлінарійович. З 2002 року на посаду сільського голови був обраний Пухальський Вікентій Станіславович.

Центром навчання і виховання підростаючого покоління у селі є загальноосвітня школа І-ІІ ступенів навчання.

          З 1997 року школа веде курс на зміцнення матеріально-технічної, навчально-методичної бази. За цей період газифіковано приміщення школи і їдальні,  проведено капітальний ремонт. 

         У школі  функціонує музей  Героя Радянського Союзу Антона Петровича Бринського. Головною метою роботи якого є громадсько-патріотичне виховання підростаючого покоління. 

        Окрасою     села    є   дійсно  витвір архітектури – дві   релігійні   споруди:

 Українська   православна   церква    Андрія   Первозваного  та Римокатолицький     костьол   «Серце   Іісуса».  Культові  споруди побудовані    за   кошти   прихожан    і  сільськогосподарського  кооперативу-агрофірма   "Ювілейна". Особливо  людно тут під час свят  та обрядових дійств.

Видатні земляки

Гордістю     є   видатні люди, вихідці з села:

Антон   Петрович   Бринський  – Герой  Радянського Союзу командир    партизанських   єднань    в   період  Великої Вітчизняної    війни,   письменник,   публіцист.   Автор автобіографічної     повісті  " Моя   Андріївка".  У  ній на   основі     власних   спостережень   автор висвітлив     життя   і   побут    подільського  села 20-30   років   XX   століття.  Загальновідомими книгами ось уже понад сорок  років є книги «По ту сторону фронта», «Боевые сопутники мои», «Партизанский курьер».

         Леонід   Олександрович Мельник –  професор,  доктор медичних    наук.

 Іван  Олександрович   Мельник   –    професор,   доктор медичних   наук.

Октавій   Аполлінарійович    Тришньовський   –  кандидат математичних  наук, викладач   політехнічного інституту.

Олександр   Дмитрович        Мельник   –   викладач  військової  академії   м.Москва.

Павло    Станіславович Фахридінов   –    кандидат біологічних    наук, викладач   біологічного факультету м.Херсон.

Станіслав   Феліксович Домбровський  –  заслужений  юрист України,    академік Української    Технологічної академії.

Леонтій  Григорович   Барбарук    –    заслужений працівник    сільського         господарства    України.

Славні родини

(Родина Олійників)

У сім’ї Олійників з діда-прадіда шанували нелегку хліборобську працю і душевну українську пісню. Важко працюючи, з досвітку і до темної ночі біля щедрих українських чорноземів, у цій родині знаходили час і для відпочинку. В такі моменти далеко, у небесну вись лунала українська пісня. Не судилося стати знаменитими співаками дідусям та бабусям, батькам співочої родини, але син Михайло закінчив знаменитий Київський інститут культури і мистецтв і став професійним музикантом, працював директором Андріївського будинку культури. Згодом одружився. Дружина Валентина зачаровувала своїм співом у свята односельців. Її чарівний голос і дотепне жартівливе слово підносило настрій глядачам.

Лелека невтомно відвідував їхню оселю. У сім’ї народилося шестеро дітей. І всіх Бог щедро наділив талантом. Старші – Михайло та Іванка  закінчили Львівський музичний коледж по класу фортепіано та саксофону. Зараз навчаються у Київському музичному училищі. Молодші Настя та Тарас навчаються у Львові. А найменші опановують ази музики вдома, їх навчають батьки. Так з покоління в покоління любов до пісні передають Олійники.

(Родина Блонських)

«Хліб – усьому голова», - гласить народна мудрість. Здавна хліборобська праця була необхідною і почесною. Ось уже четверте покоління не зраджує своїм традиціям родина Блонських. Перший трактор у селі був опанований  дідом Броніславом. В грізні роки війни, коли з сім’ї пішов на фронт чоловік, його замінила дружина Софія, орючи і сіючи на колгоспному полі, доглядаючи дітей і пораючись по домашньому господарстві. Мабуть приклад батьків дав поштовх дітям, які теж обрали нелегку працю хлібороба. Дочка Реґіна 35 років відпрацювала у рільничій бригаді, син Альберт 40 років віддав роботі у столярній майстерні колгоспу. Онук Альберт, після закінчення Кутковецького ПТУ  по сьогоднішній день працює трактористом у місцевому агроформуванні. За наполегливу працю неодноразово був нагороджений грошовими преміями, грамотами, а також був занесений на сільську Дошку Пошани.

Правнуки Богдан та Тарас    навчаються у школі. Старший у своєму творі «Ким я мрію стати» пише, що буде вирощувати хліб, як батько, дід і прадід.

Сучасність населеного пункту

Андріївка живе, розвивається, процвітає. Гордістю села є потужний млин,  який за добу перемелює 15 тонн. зерна. Крупорушка, яка забезпечує мешканців села і району п’ятьма сортами круп. Сучасна пекарня, асортимент  хлібобулочних  виробів складає  40  видів.

На перспективу село має гарні прогнози, бо з утворенням фермерського господарства у листопаді 2006 року планується піднести на вищий рівень культуру сільськогосподарського обробітку землі, а цьому сприятимуть придбання нової техніки. Акцент у роботі агроформування  робитиметься на вирощування озимих та ярих зернових культур і цукрового буряка.

У соціально-культурному розвитку села планується розширити мережу позашкільної освіти, залучивши провідних спеціалістів музичної, художньої, спортивної шкіл райцентру до роботи на селі.